Добровільна ліквідація

Добровільна ліквідація здійснюється за рішенням учасників (акціонерів) Товариства і має чітко передбачену законом процедуру.

Акціонерне товариство може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів акціонерів кваліфікованою - не менш як у 3/4 - більшістю голосів, а Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване тільки за одноголосним рішенням його учасників.

Наші переваги

Юридична фірма AGTL, володіючи значним досвідом у супроводі таких складних процедур, забезпечить виконання всіх вимог закону, що реєструють і податкових органів з метою отримання позитивного результату – припинення діяльності фірми.

Добровільна ліквідація підприємства

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим горлицам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК України та іншими законами.

Ліквідація підприємства - здійснення заходів щодо припинення господарської діяльності підприємства, приведення його основних фондів до стану, який гарантує безпеку людей, майна і навколишнього середовища, і заходів щодо соціального захисту вивільнюваних працівників.

Ліквідація - одна з форм припинення діяльності суб'єкта господарювання, тобто це така форма припинення юридичної особи, при якій вона перестає існувати зі всіма належними йому правами і обов'язками.

У разі ліквідації підприємства права і обов'язки не переходять до іншої особи.

Ліквідація підприємства - тривалий і складний процес, в якому не обійтися без участі бухгалтера, і перш за все при складанні ліквідаційного балансу.

При ліквідації діяльність підприємства припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав і обов'язків ліквідованого юридичної особи до інших осіб. Отже, при ліквідації юридичної особи його права та обов'язки припиняються.

Згідно ст. 104 ЦК України та ст. 59 ГК України юрособа може припинити своє існування шляхом ліквідації або реорганізації.

Ліквідацію підприємств умовно можна розділити на добровільну і примусову.

Добровільна ліквідація здійснюється за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу, а також у зв'язку із закінченням строку, на який був створений суб'єкт господарювання, чи у разі досягнення мети, заради якої він був створений.

Примусова ліквідація здійснюється за рішенням суду або господарського суду. До примусової ліквідації відноситься ліквідація підприємства унаслідок визнання його банкрутом або скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених ст. 27 Закону про держреєстрацію.

Ліквідація підприємства являє собою складну і тривалу процедуру, здійснити яку в рамках нинішнього правового поля досить складно. Складність полягає не тільки в самій ліквідації підприємства, але і в неврегульованості на законодавчому рівні деяких важливих процедурних питань щодо порядку роботи ліквідаційної комісії.

Прийняття рішення про ліквідацію

Рішення про припинення юрособи приймають його учасники(1), суд або інший орган відповідно до своєї компетенції. Зазначені структури зобов'язані негайно письмово повідомити про своє рішення орган, що здійснює держреєстрацію. Отримавши таке повідомлення, орган державної реєстрації вносить до ЄДР(2) відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення (ч. 1 ст. 105 ЦК України).

Положення зазначеної статті ЦК України спрямовані насамперед на захист прав кредиторів, які вже на початковій стадії можуть дізнатися про наміри юридичні особи, що припиняє свою діяльність, оскільки дані ЄДР відкриті для загального ознайомлення. Така інформація буде корисною та іншим особам, наприклад, потенційним контрагентам, працівникам.

У разі ліквідації юридичної особи повинна бути створена ліквідаційна комісія. Новим для законодавства України є обов'язок погоджувати з органом держреєстрації призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії). Ця процедура фактично полягає в тому, що представник юридичної особи, яка подає документи державному реєстратору, повідомляє останньому Ф. І. О. та ідентифікаційні коди членів та голови ліквідаційної комісії.

Орган, що приймає рішення про припинення юрособи, встановлює порядок і строки припинення юридичної особи, з урахуванням вимог, встановлених ЦК України. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи (наприклад, на правління).

З моменту призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії) припиняються повноваження інших органів щодо управління справами такої юридичної особи. Ці функції переходять до ліквідаційної комісії. Дієздатність юридичної особи реалізується через цю комісію, а дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює юридично значущі дії, у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і створює безпосередньо для нього права та обов'язки.

Повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строки заяви кредиторами вимог публікуються тими друкованими ЗМІ, які публікують відомості про держреєстрацію юрособи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів (публікація оголошення в пресі, розміщення інформації на сайтах в мережі Інтернет тощо). Крім цього, комісія зобов'язана письмово повідомляти кредиторів про припинення юридичної особи.

Рішення про ліквідацію підприємства оформляється:

- наказом, розпорядженням при ліквідації державного, комунального або приватного підприємства;

- протоколом зборів засновників при ліквідації господарських товариств і т. п.

При ліквідації госптовариств є особливості, що відносяться до цього виду організаційно-правової форми суб'єктів господарювання.

Ліквідаційна комісія повинна:

- розмістити в друкованих органах оголошення (повідомлення) про ліквідацію підприємства та про порядок і строки заяви кредиторами претензій;

- явних (відомих) кредиторів повідомити персонально у письмовій формі у терміни, встановлені ГК України або спеціальним законом) про ліквідацію підприємства;

- вжити необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується;

- оцінити наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується;

- провести розрахунки з кредиторами;

- скласти ліквідаційний баланс та подати його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку. Схема ліквідації підприємства представлена на рис.1.

Проміжний ліквідаційний баланс

Чинні нормативні документи не дають однозначної відповіді на питання, що являє собою ліквідаційний баланс та на яку дату він повинен бути складений. Для того щоб зробити певні висновки, нижче наведемо декілька визначень, що стосуються терміну "ліквідаційний баланс", що містяться в українських законодавчих та нормативних актах.

Стаття 111 ЦК України передбачає, що ліквідаційна комісія після закінчення строку, встановленого для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна ліквідованого юридичної особи, переліку пред'явлених кредиторами вимог, а також відомості про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Такмі чином, ст. 111 ЦК України встановлює складання ліквідаційною комісією після закінчення строку, двох ліквідаційних балансів - проміжного та ліквідаційного, для пред'явлення вимог кредиторам.

Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до держреєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог ч. 7 ст. 59 ГК України.

Статтею 20 Закону про госптовариства передбачено, що ліквідаційна комісія повинна скласти ліквідаційний баланс та надати його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою)

Законом про бухоблік (п. 8 ст. 8) передбачено, що відповідальність за бухгалтерський облік госпоперацій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства, складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Таким чином, з вищезгаданих законодавчих документів можна зробити висновок, що ліквідаційний баланс повинен складатися після закінчення ліквідаційної процедури, тобто після проведення інвентаризації, оцінки майна, проведення розрахунків з дебіторами, погашення кредиторської заборгованості. Порядком обліку платників податків передбачено, що для зняття з обліку, у разі прийняття засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом рішення про припинення юридичної особи, юридична особа, голова комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію) або особа, відповідальна за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід:

- в 3-денний термін з дати внесення до ЄДР відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби (далі - ДПС), в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи:

- заяву про припинення платника податків за ф. № 8-ОПП, дата якої повинна бути зафіксована в журналі за ф. № 6-ОПП;

- оригінал довідки за ф. № 4-ОПП;

- копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію;

- копія розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії.

Звітним періодом для складання ліквідаційного балансу у ліквідованого підприємства, у відповідності зі ст. 13 Закону про бухоблік, є період з початку року до прийняття рішення про ліквідацію підприємства.

Складання проміжного ліквідаційного балансу на дату внесення відомостей до ЄДР про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, можна розцінити як відображення майнового стану підприємства до початку реалізації його активів і здійснення яких-небудь витрат ліквідаційною комісією.

Проміжний ліквідаційний баланс містить відомості про склад майна ліквідованого юридичної особи, переліку пред'явлених кредиторами вимог, а також результати їх розгляду. Такий баланс відображає права та обов'язки юридичної особи на момент прийняття рішення про ліквідацію та узагальнює дані, на підставі яких будуть здійснюватися розрахунки з кредиторами.

У разі ліквідації підприємства його активи повинні оцінюватися за чистою вартістю реалізації, а розподіл активів і зобов'язань на оборотні (поточні) і необоротні (довгострокові) втрачає сенс, тобто такий принцип складання фінансової звітності, як безперервність, в цій ситуації не діє.

Загалом оцінка майна ліквідованого підприємства полягає переважно в приведення вартості активів до вартості їх можливої реалізації і визнання додаткових зобов'язань (наприклад, вихідна допомога працівникам) або зменшення забезпечень для відшкодування майбутніх витрат, що виникають у підприємства у зв'язку з прийняттям рішення про ліквідацію. Як правило, оцінці підлягають запаси, основні засоби і зобов'язання.

Запаси відображаються по чистій вартості реалізації по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу планованих витрат на завершення виробництва і збут.

Перед складанням ліквідаційного балансу необхідно переглянути вартість запасів виходячи з вимог національних стандартів бухобліку.

Як порогу суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 % чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості основних засобів від їх справедливої вартості.

Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки (уцінки) вартості і зносу об'єкта основних засобів визначається як різниця цих показників до і після застосування індексу переоцінки.

Якщо залишкова вартість об'єкта дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

Сума дооцінки вартості і зносу основних засобів відображається збільшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зносу об'єкта основних засобів, а сума уцінки вартості і зносу - зменшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зносу. Різниця між сумою дооцінки вартості і сумою дооцінки зносу основних засобів зараховується на збільшення додаткового капіталу, а різниця між сумою уцінки вартості і сумою уцінки зносу включається до складу витрат.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок (індексації) його залишкової вартості і вигід від відновлення його корисності з дати зарахування на баланс підприємства цього об'єкта сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок (індексації) залишкової вартості об'єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

Перевищення сум попередніх дооцінок (індексацій), разом з сумою відновлення корисності над сумою зменшення корисності та попередніх уцінок залишкової вартості раніше переоцінених об'єктів основних засобів, які вибули, відображається за кредитом рахунку обліку нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, є:

- щодо платника податків, що ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію згідно з законодавством;

- щодо філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, що ліквідується, - такий платник податків;

- щодо кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;

- щодо інвестиційних фондів - інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.

Порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб'єкта господарювання, передбачає, що;

- претензії кредиторів до суб'єкту господарювання ліквідується, задовольняються за рахунок майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено ГК України та іншими законами;

- очеедность та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються ст. 112 ЦК України;

- претензії, які не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними;

- майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи проводиться у порядку черговості, встановленої ст. 112 ЦК України, проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться по закінченні місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Згідно ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

- у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

- у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

- у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

- у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна ліквідованого юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна ліквідованого юридичної особи, вважаються погашеними.

За господарським товариствам грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених Законом про господарські товариства та установчими документами, у 6-місячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.

У разі недостатності коштів ліквідованого юридичної особи, з метою задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

"Нульовий" ліквідаційний баланс

Ліквідаційний баланс складається ліквідаційною комісією також після погашення заборгованостей підприємства. В ньому не повинна міститися інформація про дебіторської та кредиторської заборгованості.

Отже, ліквідаційний баланс складається комісією після завершення розрахунків з кредиторами. В ньому відображаються активи (майно), що залишилися після проведення розрахунків з усіма кредиторами. Цей баланс повинен бути затверджений учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Наприклад, пп. 7.11.11 Закону про оподаткування прибутку встановлює, що у разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховуватися в дохід бюджету.

Юрособа втрачає свої права і визнається ліквідованим з дня внесення запису про його припинення до ЄДР.

Поняття "нульового" ліквідаційного балансу дуже спірно, так як деякі законодавчі акти передбачають, що майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника або передається учасникам (засновникам). Отже, ліквідаційний баланс може містити деякі активи та пасиви і, природно, він не завжди повинен бути "нульовим".

Звільнення працівників при ліквідації підприємства

При добровільної ліквідації підприємства всі питання має вирішувати власник, у тому числі й щодо оплати праці осіб, які будуть залучені в процес ліквідації. У власника підприємства з членами ліквідаційної комісії можуть бути:

- трудові відносини (якщо ліквідація буде доручена органу управління підприємством або керівнику);

- цивільно-правові відносини (в інших випадках).

Якщо ліквідацію здійснює орган управління підприємством або керівник, то ліквідаційна процедура буде здійснюватися в межах їх трудових функцій. Тобто вони будуть продовжувати роботу в межах трудових відносин, які вже склалися, до повного закінчення ліквідаційної процедури.

Цей варіант має суттєві недоліки. По-перше, виплачується зарплата (в даному випадку - винагорода, що виплачується членам ліквідаційної комісії) підлягає оподаткуванню за всіма видами податків і зборів. По-друге, виникає необхідність у нарахуванні кредиторської заборгованості (в тому числі і по податках і зборах), а отже, у підприємства немає можливості знятися з обліку в контролюючих органах до закінчення ліквідаційної процедури.

Оплачувати послуги членів ліквідаційної комісії доведеться заздалегідь у вигляді авансу за цивільно-правовим договором або в межах трудового договору (з нарахуванням усіх податків і зборів). Правда, в такій ситуації складно передбачити період роботи комісії, а отже, і суму винагороди. Отже, члени ліквідаційної комісії повинні заздалегідь знати, як і в якому розмірі їм буде сплачено за даний вид роботи.

Можливість розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його дії передбачена п. 1 ч. 1 ст. 40 Кзпп України у випадку змін в організації виробництва і праці. У зазначеному пункті під змінами в організації виробництва і праці розуміється і ліквідація підприємства.

Звільнення працівників, згідно з п. 1. ч. 1 ст. 40 Кзпп України, є розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Отже, таке звільнення має здійснюватися з дотриманням відповідних гарантій, правил і порядку, встановлених законодавством України.

Під час ліквідації підприємства правила п. 1 ч. 1 ст. 40 Кзпп України можуть застосовуватись і тоді, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не має права вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Стаття 49-2 Кзпп України передбачає, що про майбутнє звільнення працівника повинні персонально попередити не пізніше ніж за 2 місяці.

Зазначена стаття не потребує оформлення в письмовій формі. Однак, з метою недопущення можливих спорів щодо самого факту попередження про звільнення або щодо його змісту, доцільно робити це в письмовій формі або ознайомити з ним працівника під розпис. Якщо працівник на роботі відсутній, то йому можна вручити під розписку (надіслати рекомендованим листом) попередження за місцем, де він знаходиться.

Протягом строку попередження про наступне звільнення працівник повинен виконувати свої обов'язки, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку.

Закнодательство не забороняє в період попередження про звільнення розірвати з працівником трудовий договір з інших підстав.

Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про майбутнє звільнення часу знаходження його у відпустці або періоду тимчасової непрацездатності.

У разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 40 Кзпп України, працівникові, у відповідності зі ст. 44 Кзпп України, виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому, у відповідності зі ст. 116 Кзпп України виплата всіх сум, що належать працівникові від підприємства, здійснюється в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення ним вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 47 Кзпп України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення з роботи.

Згідно ст. 233 Кзпп України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже, для заборгованості з невиплаченої заробітної плати строку позовної давності не існує і немає права списувати зазначену заборгованість.

Розрахунки з учасниками

Після розрахунків із кредиторами на підприємстві можливе виникнення ситуацій, коли:

- вартості майна достатньо для погашення заборгованості перед засновниками по внескам в статутний капітал;

- вартості майна недостатньо для погашення заборгованості перед засновниками по внескам в статутний капітал;

- вартість майна перевищує заборгованість перед засновниками по внескам в статутний капітал.

Так як майно, що залишилося після задоволення вимог усіх кредиторів підприємства, що ліквідується, передається його засновникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом, то проведення розрахунків з учасниками є заключним етапом ліквідації підприємства.

Майно приватного підприємства, що ліквідується, передається власникові або за його дорученням.

Майно колективного підприємства розподіляється між учасниками (акціонерами) товариства в порядку, передбаченому Законом про